ЩОДО ПРОТИПРАВНОСТІ ОГОЛОШЕННЯ ГОЛОВОЮ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ ПРО ПРИПИНЕННЯ КОАЛІЦІЇ

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПРАВО. ВЕРХОВНА РАДА. КОАЛІЦІЯ

Єдиною службою правової допомоги (далі Служба) відпрацьовуються негативні наслідки правозастосування в результаті невідповідності нормативних актів вимогам Конституції України. Зокрема, під час проведеного відпрацювання встановлено, що невідповідність положень закону України «Про Регламент Верховної Ради України» (далі Регламент) вимогам Конституції України, що стосується засад формування, організації діяльності та припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України, несе ризики появи конституційних конфліктів між Президентом України та Верховною Радою України, що може стати передумовою порушення стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі. Спеціалістами Служби супроводжуються матеріали судової справи № 640/9557/19 за позовом Осмоловського Д.Ю. до Голови Верховної Ради України щодо протиправності оголошення про припинення коаліції.

Попередні матеріали: ЩОДО ПОВНОВАЖЕНЬ ГОЛОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ ОГОЛОШУВАТИ ПРО ПРИПИНЕННЯ КОАЛІЦІЇ

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку спрощеного провадження справу № 640/9557/19 за позовом Осмоловського Д.Ю. до Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, рішенням від 29 квітня 2020 року частково задовольнив позовні вимоги та визнав протиправними дії Голови Верховної Ради України Парубія Андрія Володимировича щодо оголошення 17 травня 2019 року про припинення діяльності коаліції депутатських фракцій "Європейська Україна" у Верховній Раді восьмого скликання.

Не погоджуючись з рішенням №640/9557/19 від 29 квітня 2020 року чинний Голова Верховної Ради України Разумков Дмитро Олександрович подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. 

27 жовтня 2020 року колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді-доповідача Безименної Н.В. та суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. задовольнила апеляційну скаргу Голови Верховної Ради України, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 29 квітня 2020 року скасувала та прийняла нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Осмоловського Д.Ю. відмовлено.

В свою чергу за наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів також дійшла висновків, що повноваження Голови Верховної Ради України, визначені в ч.1 ст.78 Закону України «Про Регламент Верховної Ради України», норми якої не містять права Голови Верховної Ради України оголошувати про припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України. За висновками колегії суддів не можна вважати дії відповідача щодо оголошення про припинення діяльності коаліції депутатських фракцій у Верховній Раді України 17.05.2019 такими, які вчинені на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

За висновками спеціалістів Служби обґрунтування апелянтом, що Голова Верховної Ради України на виконання повноважень, визначених Конституцією України здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України, законами України та цим Регламентом, з посиланням на пункт 27 частини першої статті 78 Регламенту, і що такі інші повноваження є правом оголосити про припинення діяльності Коаліції, фактично є спробою вільної інтерпретації закону та підлаштуванням існуючих правових норм під власну позицію.

У відповідності до ч. 1 статті 249 КАСУ суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб’єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Згідно ч. 4 цієї статті в окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення. Частиною 6 передбачено. що окрему ухвалу може бути винесено судом першої інстанції, судами апеляційної чи касаційної інстанцій.

Суд апеляційної інстанції у даній справі приймав рішення в розпал певної «конституційної кризи», яка утворилась саме у зв’язку з правовою невизначеністю норм законів, які не відповідають положенням Конституції. Згідно з п. 1 ч. 1 статті 27 Регламенту головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради дотримується норм Конституції України та цього Регламенту і вживає заходів щодо їх дотримання всіма присутніми на пленарному засіданні. З огляду на вказане, з метою гарантування стабільності правопорядку в державі, забезпечення принципу правової визначеності логічно припустити, що суд апеляційної інстанції мав би скористатись правом визначеним статтею 249 КАСУ та винести окрему ухвалу щодо необхідності дотримання Головою Верховної Ради України вимог конституції України до часу приведення положень закону України «Про Регламент Верховної Ради України» у відповідності до вимог Конституції України. Натомість зазначених дій судом апеляційної інстанції не було зроблено.

Спеціалісти зазначають, що Голова Верховної Ради України володіє індивідуальним конституційно-правовим статусом, що передбачає наявність у нього власних конституційних повноважень, які існують поряд з конституційною компетенцією Верховної Ради України в цілому і покликані сприяти реалізації останньої, мають допоміжний, похідний характер від компетенції Верховної Ради України. Тобто у здійсненні своїх повноважень Голова Верховної Ради України не тільки реалізує власну правоздатність, а й виступає самостійним суб'єктом публічно-правових відносин, тобто здійснює публічно-владні управлінські функції.

Одним із перших, загальних за змістом, коментарів Європейського суду щодо десятої статті Конвенції було визнання того, що ця стаття гарантує право громадськості бути «належним чином поінформованою» (справа Sunday Times v. United Kingdom (№ 1), 26 квітня 1979 року, § 66). У рішеннях із ряду інших справ (Thorgeir Thorgeirson v. Iceland, 25 червня 1992 року, § 63; Jersild v. Denmark, 23 вересня 1994 року, § 31; Ukrainian Media Group v. Ukraine, 29 березня 2005 року, § 38 та ін.) ЄСПЛ зазначив, що громадськість має право отримувати інформацію та ідеї, що становлять суспільний інтерес.

Виходячи зі змісту положень Конституції України, коаліція депутатських фракцій не характеризується ознакою репрезентативності стосовно Верховної Ради України. Коаліція депутатських фракцій у Верховній Раді України є окремим суб'єктом, який бере участь у формуванні Кабінету Міністрів України, із самостійними конституційно визначеними повноваженнями (рішення Конституційного Суду України від 28 квітня 2009 року № 8-рп/2009).

У питанні утворення депутатських фракцій, Коаліції та її складу в Рішенні від 25 червня 2008 року № 12-рп/2008 Конституційний Суд зазначив таке: «За Конституцією України фракційне структурування Верховної Ради України і формування коаліції депутатських фракцій є обов'язковими умовами її повноважності».

Згідно статті 139 Регламенту публікація законів та інших актів Верховної Ради у цих друкованих засобах масової інформації є офіційною. Публічне оголошення Головою Верховної Ради України Парубієм А.В. на пленарному засіданні рішення про припинення діяльності коаліції, з подальшою публікацією в газеті «Голос України», відбувалось у відповідності до положень Регламенту, які було виключено законом № 2600-VI, але виконання зазначеної процедури свідчило про те, що метою Голови Верховної Ради України Парубія А.В. було створення уяви для суспільства про законність фактичного припинення діяльності конституційного суб’єкта, від існування якого залежить повноважність вищого законодавчого органу в країні.

На думку спеціалістіів Служби суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що публічно-правові відносини позивача та відповідача ґрунтуються на положеннях законів України «Про доступ до публічної інформації», «Про Регламент Верховної Ради України» згідно яких Голова Верховної Ради України на виконання повноважень, визначених Конституцією України забезпечує оприлюднення актів Верховної Ради, які не потребують наступного підписання Президентом України, з метою забезпечення доступу суспільства до публічної інформації щодо діяльності Верховної Ради України, шляхом систематичного та оперативного оприлюднення інформації в офіційному друкованому виданні «Голос України». Саме через таку процедуру певної промульгації (публічного оголошення) на пленарному засіданні з подальшою публікацією в газеті "Голос України" було запроваджено в Регламенті публічність припинення діяльності коаліції, як конституційного суб’єкта.

Оскільки наведене правове регулювання було виключено з Регламенту на підставі Закону України „Про внесення змін до Регламенту Верховної Ради України" від 8 жовтня 2010 року № 2600-VI та не відновлено по цей час, оголошення Головою Верховної Ради України інформації про припинення діяльності коаліції на пленарному засіданні з подальшою публікацією такої інформації в газеті «Голос України» є протиправним та містить ознаки надання суспільству недостовірної інформації щодо легітимності єдиного законодавчого органу Держави.

Також за висновками спеціалістів Служби за відсутності в Конституції України та Регламенті Верховної Ради України встановленого порядку виходу політичних фракцій зі складу коаліції будь-яке оголошення про вихід з коаліції є самоусуненням у незаконний спосіб депутатських фракцій від діяльності коаліції.

У відповідності до ч. 2 статті 29 Закону України "Про інформацію" предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов'язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо. Згідно ч. 1 статті 28 Закону Інформація не може бути використана для закликів до повалення конституційного ладу, порушення територіальної цілісності України, пропаганди війни, насильства, жорстокості, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, вчинення терористичних актів, посягання на права і свободи людини.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 року № 10 "Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації" зазначено, що інформація може вважатись суспільно необхідною, якщо її поширення сприяє серед іншого: посиленню підзвітності і підконтрольності влади суспільству загалом, у тому числі шляхом забезпечення прозорості процесу підготовки і прийняття владних рішень; виявленню порушень прав людини, зловживання владою, корупційних правопорушень, неетичної поведінки публічних службовців, невиконання (чи неналежного, недбалого виконання) ними своїх обов'язків, дискримінації за будь-якою ознакою; виявленню фактів введення громадськості в оману.

Враховуючи вищевикладене спеціалісти Служби вважають, що інформація яка пов'язана з обов'язковими умовами повноважності Верховної Ради України становить значний суспільний інтерес.

---------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

порядковий номер випуску і дата його виходу: 27/11-20/І від 09.11.2020 року