До інформаційного агентства «Єдина служба правової допомоги» надходять непоодинокі звернення від працівників правоохоронних органів та військовослужбовців військових формувань, які беруть участь у боротьбі з тероризмом згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом», щодо окремих норм законодавчих та нормативно-правових актів, неврегульованість яких впливає на безпеку їх життя, здоров’я та майна, а також членів їх сімей.
Зокрема, правоохоронців, військових та інших учасників АТО турбує те, що інформація про членів сімей, рідних, дітей, у тому числі щодо їх фактичних місць проживання, може бути встановлена з відкритих джерел, оскільки розміщується в мережі – Інтернет.
За інформацією осіб, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, обов’язкове декларування запроваджене законом «Про запобігання корупції» в сукупності із відкритим доступом до Державного реєстру речових прав на нерухоме майнодо дозволяє будь-кому встановити фактичне місце проживання службовців та їх сімей.
Відпрацювання інформації
Спеціалістами «Єдиної служби правової допомоги» в спеціалізації Кримінальне право і процес та Конституційне право, відпрацьовано отриману інформацію, за результатами відпрацювання встановлено наступне:
Так, з 1 січня 2017 року майже всі особи рядового і начальницького складу правоохоронних органів, особи, яким присвоюються спеціальні звання, військовослужбовці Збройних Сил України та інших військових формувань, утворених відповідно до закону, державні службовці (Збройних Сил України, Національної поліції України, органів прокуратури, Служби безпеки України, Державного бюро розслідування, Національного антикорупційного бюро України, Національного агентства запобігання корупції (далі – Нацагентство), податкової міліції, як суб’єкти декларування, на яких поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції» (далі – Закон № 1700), зобов’язані подавати шляхом заповнення на офіційному веб-сайті Нацагентства декларації за минулий рік.
При цьому, на офіційному веб-сайті Нацагентства (https://public.nazk.gov.ua/search) оприлюднюється місце роботи або проходження служби, займана посада, а також прізвища, імена, по батькові усіх членів сім’ї суб’єктів декларування, у тому числі, неповнолітніх дітей.
Так, пунктом 1 частини першої статті 46 (Інформація, що зазначається в декларації) Закону № 1700 визначено, що у декларації зазначаються відомості про прізвище, ім’я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків суб’єкта декларування та членів його сім’ї, зареєстроване місце проживання, а також місце фактичного проживання тощо. Абзацом четвертим частини першої статті 47 (Облік та оприлюднення декларацій) Закону № 1700 передбачено, що зазначені у декларації відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, стосовно яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації (крім області, району, населеного пункту, де знаходиться об’єкт), є інформацією з обмеженим доступом та не підлягають відображенню у відкритому доступі.
При цьому Законом № 1700 до інформації з обмеженим доступом не віднесено прізвища, імена та по батькові членів сім’ї суб’єкта декларування, у тому числі неповнолітніх дітей, що дає змогу ідентифікувати конкретну фізичну особу, яка не займає посаду, пов’язану з виконанням функцій держави або органів місцевого самоврядування.
Пунктом 2 розділу І Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого Рішенням Нацагентства 10.06.2016 за № 3 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 липня 2016 р. за № 959/29089 (далі – Порядок), яким встановлено процедуру формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі – Реєстр), також визначено, що конфіденційна інформація – це інформація Реєстру, доступ до якої обмежено відповідно до абзацу четвертого частини першої статті 47 Закону № 1700.
Згідно із Порядком публічна частина Реєстру – це частина даних Реєстру, розміщена на веб-сайті Реєстру, яка складається з декларацій та повідомлень про суттєві зміни в майновому стані суб’єктів декларування з вилученою з них конфіденційною інформацією. Усі документи, які подав суб’єкт декларування, відповідно до пункту 10 розділу ІІ Порядку зберігаються в Реєстрі та автоматично оприлюднюються (за винятком конфіденційної інформації) у публічній частині Реєстру згідно з Порядком.
Іншим важливим питанням є розповсюдження з веб-порталу Міністерства юстиції України (https://kap.minjust.gov.ua/login/index/) інформації, що міститься в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (далі – Держреєстр), яка надається будь-яким користувачам, містить актуальні відомості про речові права на нерухоме майно та адреси цього майна, тобто місця фактичного проживання членів сімей вказаних вище суб’єктів декларування, зокрема правоохоронців та військовослужбовців. Разом з тим, згідно з частиною першою статті 32 (Надання інформації з Державного реєстру прав) Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» інформація про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Держреєстрі, є відкритою, загальнодоступною та платною, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно з частиною другою статті 32 цього Закону, інформація за об’єктом нерухомого майна та суб’єктом речового права надається для фізичних та юридичних осіб в електронній формі через офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України, за умови ідентифікації такої особи (фізичної або юридичної) з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, або в паперовій формі. Порядок надання інформації з Держреєстру визначається Кабінетом Міністрів України.
Так, відповідно до пункту 3 Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. № 1127, інформація з Держреєстру в електронній формі надається через веб-портал Мін’юсту будь-яким користувачам, які зареєструвалися на офіційному веб-порталі Мін’юсту з використанням електронного цифрового підпису чи іншого альтернативного засобу ідентифікації особи, у тому числі з використанням електронної системи ідентифікації “Bank ID”. Такий порядок реєстрації дозволяє особам, які мають злочинні наміри, здійснювати реєстрацію з використанням ідентифікаційних даних підставних осіб.
Інформація з Держреєстру містить актуальні відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно (у тому числі щодо адреси цього майна, тобто місця проживання членів сімей працівників правоохоронних органів та військовослужбовців) та обтяження, а також відомості з Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об’єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою Держреєстру, або відомості про відсутність зареєстрованих речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Зазначені зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема до статті 32, внесено згідно із Законом України від 26 листопада 2015 року № 834-VIII «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому автори законодавчих змін у пояснювальній записці до проекту Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» в розділі першому «Обґрунтування необхідності ухвалення акта» обмежились лише таким формулюванням: «Серед нововведень, які пропонується передбачити у проекті, передбачається встановити, що інформація, наявна в Державному реєстрі прав, є відкритою як за об’єктом, так і за суб’єктом», не вказуючи інформації щодо відповідності цих «нововведень» вимогам Конституції України та інших законодавчих актів.
Аналіз норм чинного законодавства з цього питання, зокрема стосовно осіб, що беруть участь в антитерористичній операції, може свідчити не лише про порушення гарантованих Конституцією України прав та свобод людини та громадянина, а й про суперечність положенням законодавчих та інших нормативно-правових актів у відповідній сфері правового регулювання, виданих на виконання Основного Закону Держави.
Так, підпунктом 2.6 тимчасового порядку контролю за переміщенням осіб, транспортних засобів та вантажів (товарів) через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей", затвердженого наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 12.06.15 № 415 ог, визначено, що представники всіх органів і служб України під час виконання службових обов'язків повинні мати при собі службові посвідчення та представницькі картки, а інші особи, які прибувають у службових справах – припис на виконання завдання та тимчасова перепустка.
Статтею 104 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, хід і результати проведення процесуальної дії, у тому числі затримання особи, фіксуються у протоколі, вступна частина якого повинна містити відомості про особу, яка проводить процесуальну дію (прізвище, ім’я, по батькові, посада), та всіх осіб, присутніх під час проведення процесуальної дії (прізвища, імена, по батькові, дати народження, місця проживання).
Статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що звертаючись до особи або у разі звернення особи до поліцейського, поліцейський зобов’язаний назвати своє прізвище, посаду, спеціальне звання та пред’явити на її вимогу службове посвідчення, надавши можливість ознайомитися з викладеною в ньому інформацією. Отже, більшість працівників (посадових та службових осіб, осіб рядового і начальницького складу) правоохоронних органів ідентифікують себе під час здійснення правоохоронної (правозастосовної та правозахисної) діяльності, спрямованої на забезпечення законності і правопорядку, захисту прав та інтересів громадян, суспільства і держави, застосування державного примусу або заходів впливу до осіб, які порушили закон та правопорядок, у тому числі, під час участі у боротьбі із тероризмом згідно з положеннями Закону України «Про боротьбу з тероризмом».
Щодо гарантій правового і соціального захисту безпосередньо поліцейських слід зазначити таке. Відповідно до статті 59 (Служба в поліції) Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських із виконання покладених на поліцію повноважень. Особливий характер служби в поліції передбачає такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: службу у святкові та вихідні дні, службу позмінно; службу з нерівномірним графіком; службу в нічний час. Статтею 62 (Гарантії професійної діяльності поліцейського) Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства. Чинна редакція Закону України «Про Національну поліцію» містить визначення певних ризиків проходження служби в поліції, таких як загибель поліцейського, що може настати внаслідок протиправних дій третіх осіб (стаття 97), та визначає інші вимоги до соціального захисту поліцейських. Разом з тим у цьому Законі не надано обґрунтованого визначення правового захисту поліцейського (як це було зазначено в статті 21 Закону України «Про міліцію» та відповідно до якої працівники міліції перебували під захистом держави, що здійснюється в порядку і випадках, передбачених законом; держава гарантує захист життя, здоров'я, честі, гідності, житла, майна працівника міліції, членів його сім'ї та близьких родичів від злочинних посягань та інших протиправних дій).
Статтею 12 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» встановлено, що на працівників, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність (далі – ОРД), поширюються гарантії правового і соціального захисту, передбачені законами України про ці органи.
Законом України «Про боротьбу з тероризмом» з метою захисту особи, держави і суспільства від тероризму, виявлення та усунення причин і умов, які його породжують, визначено, зокрема, гарантії правового і соціального захисту громадян у зв'язку з участю у боротьбі з тероризмом.
Згідно зі статтею 3 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», боротьба з тероризмом ґрунтується на принципах: пріоритетності захисту життя і прав осіб, які наражаються на небезпеку внаслідок терористичної діяльності; нерозголошення відомостей про склад учасників АТО. При цьому положення стаття 17 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» містять норму імперативного характеру, згідно з якою забороняється поширення через засоби масової інформації або в інший спосіб інформації, яка: може утруднити проведення антитерористичної операції і (або) створити загрозу життю та здоров'ю заручників та інших людей, які знаходяться в районі проведення зазначеної операції або за його межами; розкриває дані про персональний склад співробітників спеціальних підрозділів та членів оперативного штабу, які беруть участь у проведенні антитерористичної операції, а також про осіб, які сприяють проведенню зазначеної операції (без їх згоди). Особи, які беруть участь у боротьбі з тероризмом, перебувають під захистом держави. Згідно зі статтею 21 Закону України «Про боротьбу з тероризмом» правовому і соціальному захисту підлягають військовослужбовці, працівники і службовці центральних та місцевих органів виконавчої влади, які беруть (брали) безпосередню участь в АТО; особи, які на постійній чи тимчасовій основі сприяють органам, що здійснюють боротьбу з тероризмом, а також члени сімей цих осіб.
Стаття 10 (Право на захист від усіх форм насильства) Закону України «Про охорону дитинства» забороняє розголошення чи публікацію будь-якої інформації про дитину, що може заподіяти їй шкоду, без згоди законного представника дитини. Вимогу щодо нерозголошення інформації встановлено також у статті 43 цього Закону: особи, зазначені у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3, не розголошують і не використовують в інший спосіб конфіденційну та іншу інформацію з обмеженим доступом, що стала їм відома у зв’язку з виконанням своїх службових повноважень та професійних обов’язків, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 162 (Речі і документи, які містять охоронювану законом таємницю) Кримінального процесуального кодексу України також віднесено до охоронюваної законом таємницю, яка міститься в речах і документах, у тому числі: відомості, які можуть становити таємницю вчинення нотаріальних дій; конфіденційна інформація, в тому числі така, що містить комерційну таємницю; персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.
Систему особливих заходів державного захисту працівників правоохоронних органів від перешкоджання виконанню покладених законом обов’язків і здійсненню наданих прав, а також від посягань на життя, здоров’я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів у зв’язку із службовою діяльністю цих працівників, встановлено Законом України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів». Відповідно до цього Закону захисту підлягають працівники правоохоронних органів, які беруть безпосередню участь відповідно у:
а) розгляді судових справ у всіх інстанціях;
б) кримінальному провадженні та провадженні у справах про адміністративні правопорушення;
в) оперативно-розшуковій та розвідувальній діяльності;
г) охороні громадського порядку і громадської безпеки;
д) виконанні вироків, рішень, ухвал і постанов судів, постанов органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та прокурорів;
е) контролі за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митний кордон України;
є) нагляді і контролі за виконанням законів.
Близькі родичі, які відповідно до цього Закону підлягають захисту, – це батьки, дружина (чоловік), діти, рідні брати і сестри, дід, баба, онуки, посягання на життя, здоров’я, житло і майно яких перешкоджає виконанню працівниками правоохоронних органів покладених на них законом обов’язків і здійсненню наданих прав.
З цією метою статтею 3 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» надано право працівникам правоохоронних органів та їх близьким родичам вимагати й одержувати допомогу при виконанні покладених на них обов'язків, а в разі необхідності – для особистого захисту, а також свого житла і майна з боку відповідних правоохоронних та інших державних органів, у тому числі шляхом (ст. 10 цього Закону) накладення заборони на видачу відомостей про місце проживання осіб, взятих під захист, та інших відомостей про них адресними бюро, паспортними службами, підрозділами державтоінспекції, довідковими службами АТС та іншими офіційними інформаційно-довідковими службами.
Поряд з тим, норми Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» не забезпечують належного та відповідного захисту працівників суду і правоохоронних органів від посягань на життя, здоров’я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів оскільки підставами для вжиття спеціальних заходів гарантування безпеки осіб, зазначених у статті 2 цього Закону, можуть бути лише дані, що свідчать про наявність реальної загрози їх життю, здоров'ю або майну, а підставою для вжиття цих заходів заява працівника або його близького родича; звернення керівника відповідного державного органу; отримання оперативної та іншої інформації про наявність загрози життю, здоров'ю, житлу і майну осіб, які підлягають захисту, які визначені в статті 13 цього Закону. Тобто особи, які приховують свої злочинні наміри та не вдаються до погроз щодо їх застосування, унеможливлюють завчасне отримання фактичних даних, що свідчать про наявність реальної загрози, а отже, забезпечення належного та відповідного захисту працівників правоохоронних органів від посягань на життя, здоров’я, житло і майно зазначених осіб та їх близьких родичів.
Довідково, встановлені такі факти:
Так, за місцем проживання родини судді ____, яка зазначила в своїй електронній декларації місце проживання та наявні готівкові кошти, здійснено розбій, спрямований на заволодіння майном, вчинений організованою групою. У грудні 2016 року слідчим відділом поліції ___ за цим фактом відомості внесено до ЄРДР за № ____ за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Окремо звертаємо увагу на норми, визначені Конституцією України. Так, частина друга статті 32 Основного Закону Держави не допускає збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України держава гарантує кожному право на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Водночас частиною третьою цієї ж статті встановлено, що здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України (Справа № 1-9/2012) від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 вирішив, що в аспекті конституційного подання положення частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України слід розуміти так – збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Зазначеним вимогам Конституції України кореспондують положення законодавчих актів України, положеннями яких встановлено, що: збирання, зберігання, використання і поширення інформації про особисте життя фізичної особи без її згоди не допускаються, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (абзац другий частини першої статті 302 Цивільного кодексу України); поширення персональних даних без згоди суб’єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 14 Закону України «Про захист персональних даних»); конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом (частина друга статті 21 Закону України «Про інформацію»); розпорядники інформації, які володіють конфіденційною інформацією, можуть поширювати її лише за згодою осіб, які обмежили доступ до інформації, а за відсутності такої згоди – лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини (частина друга статті 7 Закону України «Про доступ до публічної інформації»).
Стосовно окремих категорій осіб, на сьогодні це питання не врегульовано.
Стаття 52-1 (Особливості здійснення заходів фінансового контролю стосовно окремих категорій осіб) Закону № 1700 визначає, що стосовно осіб, зазначених у пункті 1, підпункті "а" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які належать до кадрового складу розвідувальних органів України та/або займають посади, перебування на яких становить державну таємницю, зокрема у військових формуваннях та державних органах, що здійснюють оперативно-розшукову, контррозвідувальну, розвідувальну діяльність, а також осіб, які претендують на зайняття таких посад (далі – окрема категорія осіб), заходи, передбачені розділом VII цього Закону (в якому визначено зобов’язання подання декларації, порядок обліку та оприлюднення декларацій тощо), організовуються і здійснюються у спосіб, що унеможливлює розкриття їх належності до зазначених органів (формувань), у порядку, що визначається Нацагентством за погодженням із відповідними органами (формуваннями). На сьогодні такий порядок, що унеможливлює розкриття належності указаних осіб до зазначених органів (формувань) Нацагентством не визначено та не погоджено.
Висновки та пропозиції
З метою забезпечення належних гарантій правового і соціального захисту безпосередньо поліцейських, спеціалістами Єдиної служби правової допомоги пропонується до окремої категорії осіб, включити, зокрема, слідчих та поліцейських, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність та/чи беруть участь у боротьбі з тероризмом згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом».
Ураховуючи викладене, з метою приведення законодавчих актів у відповідність до вимог Основного Закону Держави та вирішення порушених питань, спеціалістами - учасниками "Єдиної служби правової допомоги" також запропоновано вжити відповідних і належних заходів із внесення пропозицій до законодавчого органу з розроблення законопроекту про внесення змін до законодавчих актів та внесення його на розгляд до Верховної Ради України, а саме до:
закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», зокрема до частини першої статті 32 (Надання інформації з Державного реєстру прав) щодо обмеження загальнодоступності інформації про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження, що міститься у Держреєстрі;
Закону №1700:
- абзацу четвертого частини першої статті 47 (Облік та оприлюднення декларацій) щодо віднесення до інформації з обмеженим доступом відомостей про прізвища, імена та по батькові членів сім’ї суб’єкта декларування, назв областей, районів, населених пунктів місць проживання та місцезнаходження об’єктів;
- до частини першої статті 52-1 (Особливості здійснення заходів фінансового контролю стосовно окремих категорій осіб) щодо віднесення до переліку осіб стосовно яких заходи, передбачені розділом VII цього Закону, організовуються і здійснюються у спосіб, що унеможливлює розкриття їх належності до зазначених органів (формувань), у порядку, що визначається Нацагентством за погодженням із зазначеними органами (формуваннями), у тому числі працівників правоохоронних органів, осіб які входять до складу збройних сил України та інших військових формувань, осіб які беруть участь у боротьбі з тероризмом згідно із Законом України «Про боротьбу з тероризмом» та інших осіб включених до сил та засобів антитерористичної операції.
Зазначені пропозиції відправлено керівникам Фракцій політичних партій якими підписано Угоду про Коаліцію депутатських фракцій «ЄВРОПЕЙСЬКА УКРАЇНА».
-----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
Якщо Вам необхідно отримати правову консультацію з питань, які висвітлені у даному матеріалі - телефонуйте на номери нашої гарячої лінії або на електронну адресу: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її...
Вихідні дані продукції інформаційного агентства:
Назва: Інформаційне агентство «Єдина служба правової допомоги»
Відомості про засновника (співзасновників): за посиланням
ПІБ відповідального за випуск: Осмоловський Д.Ю.
порядковий номер випуску і дата його виходу: 05/03-17 від 15.03.2017 року.
